Про район

Бруси́лівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця на південному сході у Житомирській області. Наймолодший за часом створення і найменший за площею район. Його територія охоплює 0,6 тис. км². Адміністративним центром району є селище міського типу Брусилів. В адміністративному відношенні район складається з 1 селищної та 18 сільських рад, які включають окрім смт ще 36 сіл. Населення становить 15 330 осіб (на 1.08.2013). Утворено (відновлено) район 4 травня 1990 року.

Історія

Археологічні дослідження, проведені на території Брусилівщини, дають підстави вважати, що цей район належав до найбільш густонаселених та економічно розвинутих регіонів Київської Русі. В той час на території сучасної Житомирської області було багато населених пунктів (городів, городищ, селищ), які розташовувалися на берегах Тетерева, Здвижа, Случі, Ужа. Літописці називають серед древлянських городів Іскоростень (сучасний Коростень), Вручий (сучасний Овруч), Возвягль (Новоград-Волинський), Здвижень (теперішній Брусилів), Городеськ (с. Городське Коростишівського району).

У збірнику документів «Архів западноруських уніатських мітрополітов», виданому в 1897 році, є виписки 13 судових справ, у яких під роком 1525 кілька разів згадується Брусилівщина, Брусилів та окремі села у такому написанні: Костюковець (певно, Костовці), Високе, Ставише, Осівець (Осівці), Озерани, Привороттє, Корбачин (нинішні Привороття і Карабачин).

Історично Брусилівський район був утворений в 7 березня 1923 року у складі Білоцерківської округи, 1925 року був переданий до складу Київської округи, 27 лютого 1932 року увійшов до складу Київської області. До складу Житомирської області увійшов 22 верееня 1937 року в результаті поділу Київської області. В ньому було 34 населених пункти, які підпорядковувалися 28 сільським Радам. До складу району входили Вільнянська, Віленська, Здвижківська сільські Ради, які нині належать до Коростишівського району, і не входили Скочищенська, Соболівська, Гнилецька (нині Долинівка), Озерська, Биківська та Западнянська сільські Ради, які тоді належали Корнинському району.

У зв'язку з адміністративно-територіальною реформою 1957–1962 років, 30 грудня 1962 року населені пункти Брусилівського району передані до реорганізованого Коростишівського району.

Окремим районом Брусилівщина знову стала 4 травня 1990 року[1]. Таке рішення великою мірою було обумовлено переселенням на територію сучасного Брусилівського району мешканців Народицького району Житомирської області, що найбільше постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС.

Адміністративний устрій
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селишна рада і 18 сільських рад, які об'єднують 37 населених пунктів та підпорядковані Брусилівській районній раді. Адміністративний центр — смт Брусилів.

Економіка

На території району розвинена харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів і лако-фарбної продукції та сільське господарство, яке спеціалізується на рослинництві та тваринництві. У смт Брусилів працює цех з переробки льону. Не зважаючи на те, що сільськогосподарське виробництво займає в районі провідне місце, значна увага приділяється розвиткові переробної галузі. В районі працює завод з переробки молока, який виробляє широкий асортимент продукції: молоко пастеризоване, масло, казеїн, ряжанку, кефір, сметану, вершки пастеризовані, глазуровані сирки. У районі працюють 2 цехи з виробництва ковбасних виробів та приватне підприємство з виробництва рибної продукції.

Провідну роль в наповненні місцевого бюджету відіграє торгівля. «Брусилівський базар» відомий ще з давніх-давен своїми недільними ярмарками, на які з'їжджаються виробники та торговці з Житомирщини, Київщини, Вінниччини, Хмельниччини, Черкащини та інших регіонів України. Він і понині розташований у тому ж місці, де і колишній міський ринок за часів Речі Посполитої, а саме на шляху «від Кракова до Кийова».

У районі 3 відділення банків.

Персоналії
Огієнко Іван Іванович — український церковний і громадський діяч, митрополит (від 1944), мовознавець, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922).
Дмитро Леонідович Похилевич (1897–1974) — український радянський історик.
Крилов Микола Митрофанович (1879–1955) — радянський математик, фізик, інженер, доктор математики, професор, заслужений діяч науки УРСР, дійсний член Академії наук УРСР, почесним членом американського математичного товариства, французького математичного товариства, а також членом кореспондентом Коімборської Академії наук в Португалії.
Омельченко Олександр Олександрович (нар. 1938) — український державний і громадський діяч, Герой України (2001 р.), Голова Київської держадміністрації з 1996 до 2006 р., мер міста Києва з 1998 до 2006 року. Заслужений будівельник України, кандидат технічних наук.
Анатолій Карпенко — український підприємець, політик.
Губерначук Станіслав Сергійович — філолог, письменник, журналіст, редактор, краєзнавець, громадський дія

Ви тут: Головна Про район